В Україні зростає тиск міліції на медиків та їхніх пацієнтів
Масові затримання пацієнтів медичних програм, арешти медпрацівників, розголошення конфіденційної інформації, провокації міліції, безсилля системи охорони здоров’я у спробах це спинити стали наразі суворою реальністю в Україні.
Днями в Одесі було заарештовано лікаря-нарколога місцевої програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) Іллю Подоляна, якого обвинувачено у нібито скоєнні 43 тяжких злочинів, пов’язаних зі збутом наркотиків за попередньою згодою групою осіб.
3 червня учасники прес-конференції, що відбулася з цього приводу в агентстві УНІАН, закликали правоохоронні органи негайно звільнити заарештованого лікаря з-під варти та припинити кримінальне переслідування медичного персоналу та пацієнтів програм ЗПТ.
Сухі дані, що містяться у постанові з обвинуваченням, представленої учасникам прес-конференції, лаконічно свідчать, що у 42-ох випадках «злочином», на переконання слідчого, була видача лікарського наркотичного препарату наркозалежним пацієнтам програми ЗПТ, які отримували його в Одеському облнаркодиспансері вже не перший рік, відповідно до чисельних наказів Міністерства охорони здоров’я України та Загальнодержавної програми з протидії ВІЛ/СНІД, затвердженої Законом України у лютому 2009 року.
«Іллю Костянтиновича кинули за грати фактично за виконання ним своїх професійних обов’язків по забезпеченню пацієнтів необхідним лікуванням. Таким чином мабуть хочуть виправдати багатомісячне безрезультатне «розслідування» та попереднє його тижневе затримання у березні, внаслідок чого на декілька днів фактично зупинилася програма ЗПТ, а 200 хворих залишилися без ліків. Зараз я надзвичайно занепокоєна станом здоров’я чоловіка і благаю керівників української влади та міжнародних організацій-донорів, які надають нашому Уряду чималі благодійні кошти на протидію наркоманії та ВІЛ/СНІД, припинити це знущання над медперсоналом», - заявила дружина обвинуваченого лікаря з Одеси Людмила Подолян.
11-13 березня 2010 року у м. Одеса через втручання міліції у роботу облнакрдиспансеру на декілька днів лікування було зупинено, а майже 200 пацієнтів вийшли з публічними протестами на вулицю та звернулися до регіональних і національних ЗМІ.
Тетяну Афанасіаді, регіонального координатора Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні в Одеській області тоді було безпідставно затримано працівниками міліції, через 30 годин перебування у райвідділі вона була відпущена без жодних пояснень. «На початку пацієнтам програми гарантувалася конфіденційність, але сьогодні це пустий звук – міліція викликає хворих до райвідділів фактично за списками. Лікарі після подібних знущань просто відмовляються надалі працювати в програмах ЗПТ. Особисто я подала позов до суду про визнання незаконними дій працівників міліції щодо мого затримання та обшуків. Розгляд справи по суті в Одеському окружному адміністративному суді призначено на 17 червня», - прокоментувала свої особисті враження Тетяна.
«Вже кілька місяців я ходжу на допити, і слідчий щоразу пред’являє мені нові обвинувачення за фактами нібито збуту наркотиків та порушення правил їх обігу. Таких епізодів у кримінальній справі, заведеній на мене, вже кілька десятків. Усі вони пов’язані з тим, що я мав необережність лікувати наркозалежних в рамках державної програми. Хотів особисто про це сьогодні сказати, але слідчий заборонив мені їхати до Києва», - заявив шляхом прямого телефонного включення з Тернополя обвинувачений лікар Ярослав Олендр, що перебуває на даний час під підпискою про невиїзд.
Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні протягом останнього року зафіксував десятки фактів порушень прав пацієнтів програм та медичного персоналу, які мають системний характер, найбільш поширені з них:
− безпідставне або без оформлення необхідних документів проведення перевірок закладів охорони здоров’я, в яких впроваджуються програми ЗПТ; незаконне витребування персоніфікованих списків наркозалежних пацієнтів;
− незаконне затримання наркозалежних пацієнтів програм, у т.ч. безпосередньо на території лікувально-профілактичниї закладів, та перевірка пацієнтів на причетність до незаконного обігу наркотиків та інших злочинів без необхідних на те підстав;
− незаконне проведення оглядів та обшуків за місцем їх проживання, психологічний тиск на пацієнтів та медичний персонал програм, створення перешкод в отриманні препаратів ЗПТ;
− публічна дискредитація керівниками територіальних органів внутрішніх справ програм ЗПТ, у т.ч. поширення недостовірної інформації у ЗМІ.
Незважаючи на те, що за ініціативи Альянсу-Україна Національна рада з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції на чолі з Віце-прем’єр-міністром Володимиром Семиноженком 20 квітня розглянула ці проблеми і, за її рішенням, МВС має до 30 червня вжити невідкладних заходів, щоб забезпечити захист прав пацієнтів, що лікуються за програмами ЗПТ та залученого медичного персоналу, а також разом з МОЗ усунути необґрунтовані перешкоди у впровадженні ЗПТ, не має жодних ознак покращення ситуації.
«Оператори телефону довіри з проблем ЗПТ, що почала функціонувати з квітня 2009 року, фіксують численні звернення від пацієнтів з багатьох регіонів України про випадки свавілля з боку міліції. Медичні програми замісної терапії, що в більшості міст впроваджується на базі наркологічних диспансерів, стали для міліціянтів своєрідною «кормушкою», куди можна у буд-який день без жодних пояснень прийти і забрати звідти усіх хворих до райвідділу. Це відбувається через стале переконання правоохоронної системи що наркозалежна людина, навіть пацієнт медичної програми, у першу чергу є потенційним злочинцем. Чомусь не забирають десятками хворих з травматології або з неврологічних відділень. Наші пацієнти безправні та безсилі», - прокоментувала ситуацію Ірина Сухопарова, мати пацієнтки програми ЗПТ та президент Благодійного фонду “Надія та довіра”.
Подібні інциденти наносять шкоду іміджу України в очах міжнародних донорів, від яких наша країна вже не перший рік отримує десятки мільйонів доларів на протидію епідемії ВІЛ/СНІДу.
«Ми віримо, що Уряд України з належною швидкістю сприятиме зняттю звинувачень з докторів Подоляна та Олендра, та звільненню доктора Подоляна з-під варти. Офіційне визнання та використання Україною замісної підтримувальної терапії, яка вже зарекомендувала себе у всьому світі як надійний засіб у протидії епідемії ВІЛ/СНІДу, справді покращить епідемічну ситуацію тільки у разі, якщо правоохоронні органи не перешкоджатимуть наданню терапії пацієнтам. Кримінальне переслідування персоналу, залученого до програм ЗПТ, є не лише порушенням прав людини, але, в українському випадку, є безрозсудним, зважаючи на епідемію. Природно замислитись, чим керуються люди, які таке роблять…»,
- написав у листі 2 червня 2010р. Андреас Тамберг, уповноважений представник Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
«Завдяки підтримці Глобального фонду сьогодні в Україні забезпечується лікування для понад 5300 наркозалежних пацієнтів в усіх регіонах України. Це дійсно вагоме досягнення держави у сфері вітчизняної наркополітики та профілактики поширення ВІЛ/СНІД серед споживачів ін’єкційних наркотиків, що публічно визнається на міжнародному рівні. Але ми не можемо допустити, щоб ці напрацювання були зруйновані через протиріччя у законодавстві, системне втручання правоохорониих органів у медичні програми», - Андрій Клепіков, виконавчий директор Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні.
Програми ЗПТ впроваджуються в Україні з 2004 року. Станом на 15.05.2010 у 106 лікувальних закладах в усіх регіонах України лікуванням охоплено 5306 пацієнтів, у т.ч. 2336 ВІЛ-позитивних, 2801 – хворі на гепатити В та/або С, 848 осіб – хворі на туберкульоз. Середній вік пацієнтів складає 34 роки, середній стаж споживання наркотиків – 15 років.
Розширення програм ЗПТ (до 20 тисяч пацієнтів у 2013 році) регламентовано Законом України від 19.02.2009р № 1026-VI, що затвердив Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ- інфікованих і хворих на СНІД на 2009-13 роки.
