Новий закон про протидію розповсюдженню наркотиків в Мексиці має як переваги, так і недоліки

ПРЕС-БЮЛЕТЕНЬ 

Закон про протидію наркоторгівлі в невеликих розмірах (narcomenudeo) має певні переваги, але він також має серйозні недоліки, які створюють ризики в роботі наркополіції Мексики. 

30 квітня 2009 року палата депутатів завершила затяжний законодавчий процес, тим самим затвердивши пропозицію Президента країни Кальдерона, яка направлена на боротьбу з наркоторгівлею в невеликих розмірах.

Закон, який викликав суперечки серед всіх сторін процесу, в тому числі партії Президента PAN (Партія національної дії), окреслить напрямок роботи наркополіції Мексики на роки вперед. 

На думку представників Організації за єдину політику боротьби з наркотиками (CUPIHD) закон має певні переваги, оскільки теоретично легалізує зберігання заборонених наркотиків та встановлює дві правові категорії: споживачів та наркоторговців. Тим не менш, ми вважаємо, що конче потрібно представити на загальний розсуд стислий поточний аналіз цього закону, оскільки, зважаючи на те, що він не направлений на формування єдиної політики в сфері прав людини та здоров’я громадян, такий закон може мати дуже негативні наслідки для країни.

Ми визнаємо закон по чотирьох пунктах, а саме:

1. Що закон розмежовує поняття споживач, залежний та злочинець.

2. Що закон не підтримує першу пропозицію Президента Кальдерона: примусовий курс реабілітації для споживачів, які не є залежнимими, – порушення фундаментальних прав людини.

3. Що закон предписує органам влади у своїх діях керуватися стратегіями зниження шкоди та ризику.

4. Що закон визнає і дозволяє використання деяких речовин як частини культурних обрядів та ритуальних звичаїв, які є невід’ємним елементом такої полікультурної країни, як Мексика.

Не зважаючи на це ми вважаємо, що впровадження закону може призвести до виникнення деяких ризиків та негативних наслідків:

1. Закон торкається проблеми вживання наркотиків лише дуже незначною мірою та обмежує себе правовими рамками при визначенні цієї проблеми. З іншого боку, закон направлений на розвиток стратегії посилення тиску з боку воєнних та поліції, яку визнали провальною. При цьому ми cтверджуємо, що федеральний уряд не цікавиться такими питаннями, як охорона здоров’я населення та права людини.

2. Закон криміналізує велику кількість людей, які живуть за рахунок продажу наркотиків в невеликих розмірах, але свідомо не формують частку організованої злочинності. Вони бачать це як спосіб заробити на життя. Запровадження цих людей до тюрем не зупинить потік наркотиків на вулиці, як і не підвищить рівень безпеки населення. Але це послужить виправданням війни з наркотиками, оскільки уряд зможе хизуватись кількістю ув’язнених внаслідок провадження такої політики.

3. Закон передбачає формування політики, яка підбурює працівників поліції до скоєння злочинів шляхом, дозволяючи їм купувати наркотики для викриття дрібних торговців. Це явно авторитарний спосіб вирішення проблеми з підтекстом: “коли справа доходить до наркотиків, дозволено робити все, в тому числі порушувати права людей”.

4. Положення закону щодо кількості наркотичної речовини, яку дозволено мати при собі для особистого вживання, можна трактувати двояко, оскільки фактично наркотик легалізовано. Крім того, в законі чітко не прописано, як споживач може придбати наркотик та не потрапити в категорію злочинців через один лише факт придбання.

Більш того, положення закону щодо кількості наркотичної речовини нереалістичне в контексті ринку наркотиків (наприклад, закон дозволяє споживачу мати 0,5 г кокаїну, тоді як кокаїн продається на вулиці по цілим грамам), що, як ми очікуємо, стане причиною підвищення рівня корупції серед співробітників поліції, а також призведе до застосування поліцією шантажу по відношенню до споживачів. Зважаючи на ці міркування, CUPIDH висловлює застереження щодо можливих наслідків цього закону, а також знову нагадує про своє переконання, що проблему незаконного обігу наркотиків в Мексиці не можна вирішити без єдиної політики, яка розглядає наркотики перед усим як проблему в сфері охорони здоров’я населення. При цьому така політика повинна передбачати чіткі інформативні та запобіжні заходи, реалізація яких має здійснюватись з дотриманням прав людини без обмежень. 

Прес-реліз складено організацією CUPIHD